"Rock'n'Ball" футбольна тема українського кіно"

Прик­мет­но: обид­ва фільми ха­рак­тер­но відо­б­ра­жа­ють оз­на­ки су­час­ної Ук­раїни – орієнтацію на спорт як засіб інте­г­рації в західний світ, сірі ко­ль­о­ри застійно­го вітчиз­ня­но­го по­бу­ту (сим­во­лом яко­го ста­ють старі трам­ваї і тро­лей­бу­си, що їх бачимо в обох фільмах) та при­ре­ченість мо­ло­до­го по­коління ук­раїнців. Вар­то од­нак за­зна­чи­ти, що та­ка ре­пре­зен­тація су­час­ної Ук­раїни в цих фільмах не спе­ку­ля­тив­на – рад­ше навіть не усвідо­мле­на, а симп­то­ма­тич­на.

Фільм «Rock’n’Ball» оповідає історію до­нець­ко­го хлоп­чи­ка Дми­т­ри­ка (Олексій Мінько), який не має батьків і са­мот­ньо жи­ве та гос­по­да­рює, оскільки йо­го дядь­ко-опікун на все літо поїхав на кримсь­кий ку­рорт. Сум­ний по­бут хлоп­чи­ка то­тож­ний по­бу­ту без­хатьків – він зби­рає пляш­ки і скром­но хар­чується на за­роб­лені від цьо­го гроші. Про­те, немов сон­це, зігріває жит­тя Дми­т­ри­ка світла мрія – ста­ти фут­болістом. Він має для цьо­го все не­обхідне – на­по­лег­ливість, вміння, не­аби­я­кий та­лант та по­шар­пані ке­ди.

Єди­не, що за­ва­жає хлоп­чи­кові всту­пи­ти до спор­тив­ної шко­ли і в та­кий спосіб ста­ти на зірко­вий шлях ве­ли­ко­го фут­бо­лу, – відсутність батьків. Кмітли­вий хло­пець ви­рі­шує відшу­ка­ти собі «бать­ка на один день» і відра­зу ж на­трап­ляє на польсь­ко­го му­зи­кан­та Ти­мо­на (То­маш Соб­чак), що за­гу­бив­ся в До­нець­ку, об­ікра­де­ний та сп’янілий від ук­раїнсько­го пи­ва.

Са­мостійний хлоп­чик опікується інфан­тиль­ним бо­гем­ним іно­зем­цем, сподіва­ю­чись, що здо­був собі бать­ка на один день, і, як наслідок, в обох про­ки­да­ють­ся теплі ро­динні по­чут­тя. Про­те скам’яніле чо­ловіче сер­це, не здат­не на про­яви лю­бові, спер­шу зра­д­жує ди­тя­чу довіру, і ли­ше сльо­зи ос­та­точ­но­го про­щан­ня роз­топ­лю­ють кри­гу, і велінням долі зве­дені «бать­ко» та «син» єдна­ють­ся в щас­ли­ву сім’ю.

«Ми хотіли ство­ри­ти до­б­рий фільм… мож­ли­во, де­ко­му він здасть­ся наївним, навіть ди­тя­чим, але це про­сто життєва історія, що зму­сить гля­дачів посміхну­тись,» – го­во­рить ав­тор сце­нарію та ре­жи­сер фільму Дми­т­ро При­ходь­ко.

Фут­бол та по­ляк у фільмі відси­ла­ють до ЄВРО-2012. За­га­лом фільм ду­же відповідає за­пи­там су­час­ної ук­раїнської публіки, за­ан­га­жо­ва­ної ЄВРО-2012 як чарівним «містком у всесвіт».

В ціло­му, крізь приз­му цього фільму мож­на роз­гля­да­ти ста­но­ви­ще су­час­ної Ук­раїни. У фільмі відо­б­ра­жені ак­ту­альні соціальні про­бле­ми бездоглядних дітей, ал­ко­голізму, безробіття та за­не­па­ду на пе­ри­ферії – символом якої в шир­шо­му ро­зумінні ви­с­ту­пає і Ук­раїна. В цих умо­вах фут­бол та спорт загалом ста­ють од­ним з не­ба­га­ть­ох шансів для мо­лоді вир­ва­тись із за­мк­не­но­го ко­ла зу­божі­ло­го провінційно­го жит­тя.

Од­нак важ­ли­во, як су­час­на ук­раїнськість про­яв­ляється на сим­волічно­му рівні. І у фільмі «Ґа­мер», і у «Rock’n’Ball» го­ло­вни­ми ге­ро­я­ми ста­ють діти, що праг­нуть пе­ре­мог – це симп­то­ма­тич­но. Са­ме ди­ти­ною уяв­ляється су­час­ний ук­раїнець, що зрікається діяль­ності по­пе­редніх по­колінь, і шу­кає шляхів для влас­но­го ста­нов­лен­ня у світі.

Об­раз по­ля­ка – об­раз стар­шо­го бра­та-євро­пей­ця, з яким єднається бідний та са­мотній, про­те амбіційний та са­мостійний ма­лень­кий ук­раїнець (до чо­го відси­лає об­раз дядь­ка-ал­ко­голіка, що існує десь фак­тич­но?). Польсь­кий опікун про­ва­дить ук­раїнця до світло­го західно­го май­бут­нь­о­го і єднається ве­ли­ка друж­ня євро­пейсь­ка ро­ди­на – не да­рем­но ге­рої зна­хо­дять сімей­не ра­дянсь­ке фо­то, на яко­му зо­б­ра­жені їхні спільні ро­дичі.

Ціка­во, як у фільмі виріше­но мов­ну про­бле­му, що є до­сить на­галь­ною в су­час­но­му ук­раїнсько­му кіно. Цілком слуш­но воно ба­читься як кіно ук­раїнською мо­вою, однак чи внаслідок превалюван­ня в по­всяк­ден­но­му житті ук­раїнців російської мо­ви, чи внаслідок то­таль­ної не­про­фесійності наших мо­ло­дих кіне­ма­то­графістів, ук­раїн­ська з ек­ра­ну ча­с­то зву­чить не­при­род­но, штуч­но, спо­тво­рю­ю­чи сприй­нят­тя фільму та зни­щу­ю­чи ефект при­сут­ності.

Яс­к­ра­вим при­кла­дом та­кої аудіаль­ної ка­та­ст­ро­фи бу­ли де­які но­ве­ли фільму «Му­да­ки. Ара­бе­с­ки», в яких ак­то­ри з по­мил­ка­ми про­мов­ля­ли штуч­но ство­ре­ні, про­пи­са­ні в сце­нарії фра­зи, зо­б­ра­жа­ю­чи по­всяк­ден­не жит­тя ук­раїнської мо­лоді. В су­час­но­му ук­раїнсько­му дво­мов­но­му се­ре­до­вищі фак­тич­но не­має мо­ви, що ар­ти­ку­лю­ва­ла б ре­альність як ук­раїнську. Це яви­ще є однією з істот­них про­блем при ство­ренні ук­раїнсько­го кіно, хо­ча і не­до­оці­нюється.

У фільмі «Rock’n’Ball» цю про­бле­му виріше­но за ра­ху­нок польсь­кої мо­ви, якою го­во­рить пер­со­наж Ти­мон, і якою при­род­но го­во­рить польсь­кий ак­тор То­маш Соб­чак. Са­ме польсь­ка у фільмі ство­рює ефект ре­аль­ності.

Варто згадати, що по­каз фільму «Rock’n’Ball» на кіно­фе­с­ти­валі «Мо­лодість» зібрав ша­ле­ний ан­шлаг. Це оз­на­чає, що публіка го­то­ва до ук­раїнсько­го кіно, що на це кіно че­ка­ють, а, от­же, во­но не­за­ба­ром з’явить­ся.

http://www.ktm.ukma.kiev.ua/show_content.php?id=1265

О нас пишут в СМИ

подробнее

подробнее

подробнее

Снять фильм ROCK'N'BALL помог «Шахтер»

Самой удачной на «Молодости» стала премьера дебютного фильма Дмитрия Приходько «Rock'n'Ball». Это незатейливая история о десятилетнем Диме (Алеша Минько), который остался без родителей и очень хочет играть в футбол. Все что нужно ему теперь — найти человека, который согласится стать его отцом на один день, ведь на экзамен в футбольную школу пускают только с папой. На самом деле родители нужны, чтобы заплатить за занятия $500. Но мальчик этого не знает, он находит на улице поляка (Томаш Собчак), приехавшего в Луганск к украинским родственникам. Накануне его обобрали до копейки. «Два одиночества» не понимают друга — разговаривают на разных языках, но в итоге оказывается, что они родственники и нужны друг другу. Сначала Дима помогает новоиспеченному отцу заработать деньги на билет до Варшавы, а тот, узнав в ребенке своего двоюродного брата, продает любимую гитару, чтобы оплатить тренировки в клубе.

подробнее

Украинское кино: дебюты 2011 года

Украинские короткометражки и полнометражные картины все чаще становятся участниками всевозможных кинофестивалей. Последние отечественные короткометражки «Глухота», «Больныесукалюди» и фильм Rock`n`ball, представленные на кинофестивале «Молодость» в этом году - примеры украинского современного кинематографа. Насколько они хороши, судить вам, но нам за них не стыдно.

подробнее

Новости

Festival des Nations d'Ebensee

Украинский фильм Rock’n’Ball стал бронзовым призером фестиваля  Festival des Nations d'Ebensee  (Австрия) . Это уже четвертая по счету награда в богатой фестивальной истории картины.